Лялькотерапія в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами
Лялька – не лише іграшка, але й корисний терапевтичний або навчальний інструмент. Особливо важливо це тоді, коли стоїть завдання допомогти соціалізації, подолати страхи або фізичні розлади дитини.
Які проблеми можна розв’язати за допомогою лялькотерапії?
Лялькотерапія – розділ арт-терапії, що в якості прийому психокорекційного впливу використовує ляльку як проміжний об’єкт взаємодії дитини та дорослого. Мета лялькотерапії – ліквідувати хворобливі переживання, зміцнити психічне здоров’я дитини, покращити соціальну адаптацію, розвинути самосвідомість та навчити розв’язувати конфлікти в умовах колективної діяльності.
Найчастіше лялькотерапія застосовується:
- в психодіагностиці;
- як терапевтично-стабілізаційний метод, наприклад, у роботі з хворими дітьми, що тимчасового перебувають у важкому стані в лікарні;
- для вивчення образу «Я» та розвитку самосвідомості, усвідомлення власних шаблонів поведінки;
для розвитку саморегуляції; - для покращення соціальної взаємодії, розвитку комунікативних навичок;
- у профілактиці та корекції страхів, вирішення внутрішньоособистісних конфліктів;
- для розвитку мовлення та мислення через розвиток дрібної моторики у дітей;
- для корекції стосунків у сім’ї;
- в роботі з психосоматикою, енурезами, заїканням;
- для становлення статевої ідентичності.
Етапи лялькотерапії
Зазвичай лялькотерапія починається з процесу виготовлення ляльок, який уже є корекційним. Захопившися роботою, діти стають більш спокійними, врівноваженими, в них з’являються навички концентрації, посидючості, розвивається уява.
Аби створити ляльку, попросіть школярів вигадати образ: себе, помічника, уявного друга, того, ким хочуть стати, або проблеми, яку варто подолати. Також можна попросити учнів принести власних ляльок або запропонувати на вибір. Головне, аби за допомогою ляльки дитина могла розповісти історію (про людей, яких знає, або про ситуації). На цьому етапі фахівець відмічає, яких ляльок дитина обирає, а яких – ні.
Коли процес створення завершено, попросіть дітей познайомити вас із ляльками. На даному етапі діти називають їхні імена, розповідають історію, а вчитель допомагає здійснювати опис за допомогою відкритих запитань. Після знайомства можна перейти до розігрування казкових сюжетів, втручатись у які фахівець має право лише в разі необхідності або на прохання дитини.
Коли гра закінчується, фахівець розмовляє з лялькою. Оскільки в деяких випадках (психологічна травма, сором) пряма робота з проблемою неможлива, лялька використовується як інструмент впливу на дитину, або ж як утілення самої дитини. Саме тому, ставлячи запитання про думки та почуття ляльки, поступово й непомітно переносьте акцент та інтерпретацію безпосередньо на дитину.
Прийоми роботи з ляльками
Залежно від мети, яку ставить учитель, можна використовувати різні прийоми та лялькові образи (героїв, злодіїв, авторитетних осіб, об’єктів піклування тощо). Давайте розглянемо лише деякі з них:
Інклюзивна лялька. Такі іграшки використовуються для виховання толерантності, доброти та поваги до інших у колективі. Придбайте 1-2 ляльки (фігурки з милицями, слуховим апаратом, родимими плямами тощо) на клас та опрацюйте сценарії спілкування з дітьми з інвалідністю. Інклюзивні ляльки можуть бути корисні й для дитини з ООП. З їхньою допомогою можна вирішити конфлікти, проблеми, розіграти відповіді на незручні запитання тощо.
Листування з лялькою. Наприклад, лист лікарю, Святому Миколаю, ведення нотатків добрих справ, відтворення реалій у малюнках тощо. Таким чином ви спонукаєте дітей до розповідей про себе чи однолітків, що формує вміння оцінювати себе та інших осіб.
Вимовляння звуків лялькою. Цей прийом корисний для дітей із вадами мовлення, що соромляться своїх помилок і вимови. Дозвольте учню одягати на руку логопедичну ляльку і вимовляти складні слова начебто від її імені. Такий підхід допоможе зменшити страх перед вправами. Крім того, деякі рукавички допомагають демонструвати вправи для язика, а також артикулювати той чи інший звук.
