Існує 5 рівнів розуміння мовлення:
1. НУЛЬОВИЙ – дитина зі збереженим слухом не сприймає мовлення оточуючих, не відкликається на ім’я, не розуміє і не виконує прохань.
2. СИТУАТИВНИЙ – зазвичай дитина розуміє прохання побутового характеру, пов’язані з предметами щоденного використання, і відповідну дію. Наприклад: «Дай м’яч», «Йдемо гуляти» та інші. Часто прохання пов’язані зі ситуацією, і саме в ній дитина розуміє, що необхідно зробити. Якщо немає ситуації, то нема виконання.
3. НОМІНАТИВНИЙ – дитина розуміє і знає лише іменники, але словник інших частин мови (наприклад, дієслів та прикметників) досить бідний.
4. ПРЕДИКАТИВНИЙ – дитина знає багато дієслів, розрізняє значення декількох простих прийменників (постав НА коборку, У коробку, БІЛЯ коробки). Не розрізняє граматичні форми слова, тобто не може зрозуміти різницю між словами «корова-корови», «налий-вилий», «зайшов-вийшов».
5. РОЗЧЛЕНОВАНИЙ – дитина має великий запас слів усіх частин мови та повністю розуміє усі граматичні компоненти мовлення.
Хто діагностує розуміння мовлення:
логопед-дефектолог;
нейропсихолог
психіатр.
