Як не знецінювати дитину в корекційній роботі
Корекційна робота завжди про зміни. Але дуже важливо, щоб ці зміни не відбувалися ціною самооцінки дитини. У дошкільному віці слово дорослого формує внутрішній голос.
І саме в корекції ризик знецінення особливо високий.
ДЕ ВИНИКАЄ РИЗИК ЗНЕЦІНЕННЯ?
• коли фокус лише на «проблемі»;
• коли дитину постійно виправляють;
• коли порівнюють з іншими;
• коли хвалять тільки за результат;
• коли говорять про неї в третій особі при ній.
Навіть професійна інтервенція може звучати як: «З тобою щось не так».
Відокремлювати поведінку від особистості
Не:
«Ти агресивний».
«Ти неуважний».
А:
«Сьогодні тобі було складно чекати».
«Ти злишся, але я допоможу».
Дитина має чути: проблема — в навичці, не в ній.
Підтримувати гідність під час корекції
Навіть якщо ми зупиняємо поведінку, важливо:
• зберігати спокійний тон;
• не використовувати сарказм;
• не підвищувати голос;
• не демонструвати роздратування.
Корекція без приниження — це професійна зрілість.
Фокус на ресурсах
У кожної дитини є:
• сильні сторони;
• зони успіху;
• позитивні якості.
Корекційна робота повинна включати підкріплення:
«Ти сьогодні зміг зупинитися — це важливо».
Навіть маленький крок — це прогрес.
Не прискорювати розвиток
Іноді знецінення приховане у фразах:
«Ти вже великий».
«Тобі не личить так поводитися».
Дошкільник має право на незрілість. Наша задача — допомогти дозріти, а не соромити.
Уникати публічного коригування !!!
Особливо в групі:
• не виносити помилки на загальний огляд;
• не робити дитину «прикладом» негативної поведінки;
• не обговорювати її труднощі при інших.
Самооцінка у дошкільному віці дуже крихка.
Слідкувати за власним емоційним станом
Втомлений або роздратований психолог:
• стає жорсткішим;
• менш терплячим;
• більш критичним.
Саморегуляція дорослого — умова безпечної корекції.
Корекція — це:
• навчання навичці;
• підтримка розвитку;
• формування впевненості;
• створення досвіду успіху.
А не «виправлення недоліків».
«Ми коригуємо поведінку, але зберігаємо цінність дитини».
У дошкільному віці внутрішній образ «Я» лише формується.
І саме психолог може зробити так, щоб дитина відчувала:
«Я справляюся. Я можу навчитися. Я достатній»
