Сам заговорить чи ні?
"Свекруха говорила, що чоловік теж не говорив до 5 років, а потім як почав-то ''не зупинити''. Ми чекали...але цього року нам в школу...а дитина мовчить"- зі сльозами на очах, розповідає матір.
Подібні історії логопеди, дефектологи чують часто. І майже завжди за ними стоїть одна й та сама помилка-очікування. Батьки втрачають дороцінний час в надії "що дитина заговорить" а чуда не стається. Навіть якщо колись в когось '' само пройшло''- то це швидше вийняток, ніж правило.
Кожна дитина індивідуальна і в кожної дитини свій шлях розвитку. Проте існуюсь критерії мовленнєвого розвитку, які мають насторожити батьків якщо:
● До 1 року: немає гуління, лепету, дитина не реагує на голос, ім'я, відсутній зоровий контакт.
● 1-2 роки: не має перших слів (мама, дай, на), не виконує прості інструкції, не використовує жести (не показує, не махає ''пока'')
● 2-3 роки: словниковий запас менше 20 слів, не має двослівних фраз (мама дай), дитину не розуміють навіть близькі.
●3-4 роки: відсутнє фразове мовлення, більшість звуків спотворені, дитина не ставить запитань.
●4-5 років: дитина мовчить або говорить окремими словами, спотворює більшість звуків, замінює їх, плутає.
●5-6 років: мовлення не сформоване, наявні аграматизми, дитина не може скласти речення, не може виділити перший/ останній звук.
Мовлення це не лише про "переросте чи ні"- це складний психофізіологічний процес, який потребує злагодженої роботи головного мозку, слуху, нервової системи, мовленнєвого та дихального апаратів, а також повноцінного психічного та соціального розвитку дитини. Тому очікування можуть призвести до втрати дорогоцінного часу для ранньої корекції
