ТОП-5 страхів батьків, що заважають навчати дітей: які є антидоти?
«Я погана мама / поганий тато»
Хто наші батьки? Більшість — міленіали. Це люди, які зростали в 1990-ті. Їхні батьки вважали вищу освіту надцінністю і спонукали вчитися, а самі відкладали гроші на хороший університет для дитини десятиліттями. Ще дехто з міленіалів — «вічні студенти», які не можуть зупинитися вчитися, отримуючи одна за одною додаткові вищі освіти. І тепер ці люди думають про те, що ж робити зі своїми дітьми у контексті навчання. Як правило, вони послуговуються однією із цих двох парадигм: «У мене нічого не було, ось тобі все!» або «У мене не було нічого, ось і ти досягай всього сам». Тож діти міленіалів часто страждають від перенасиченості, адже батьки хочуть, щоб у них «було все». І водночас вимагають від дітей, щоб ті були теж успішні, відповідали надвисокій планці.
Антидот
Інших людей ми не переробимо. Але завжди дієво дати батькам зворотний зв’язок, який має бути переважно позитивним. Допоможіть батькам упевнитись: вони хороші батьки, а з вашою допомогою їхні діти матимуть помітний поступ у навчанні.
🕷️ Страх
«Мою дитину будуть булити в школі»
Припустімо, дитина стикається з булінгом у школі. Є різні стратегії поведінки, які можуть їй запропонувати дорослі. Найчастіше вони вдаються до поради-стратегії «Не помічай, ігноруй кривдника». Ще одна популярна стратегія — «Дай здачі! Бийся». І третя стратегія — «Розкажи все дорослим, жалійся, якщо щось не так».
Антидот
То як гадаєте, яка зі стратегій найефективніша? Відповідь не на поверхні: найбільш програшна зі стратегій — змінювати стратегії весь час. Якщо дитина вміє і може мовчати тривалий час — зрештою її перестануть цькувати. Проте якщо дитина то ігнорує, то дає відсіч, то жаліється — її стратегія програшна.
🕷️ Страх
«Цей учитель не зможе мотивувати до навчання мою дитину»
У батьків є упередження: вони чомусь вважають, що саме вчителі мають мотивувати дитину і спонукати до навчання. Водночас серед багатьох батьків поширена тенденція знецінювати тих самих учителів. Це парадокс! Бо знецінений учитель не може навчати якісно та з любов’ю. І саме батьки мають поважати вчителя, щоб його поважала дитина. Якщо ж син чи донька чує від батьків на кухні неприємні, образливі слова на адресу вчителя — жодні методи мотивації працювати із цього моменту не будуть.
Антидот
Мотивація народжується в родині. А вчитель може її підтримати.
За освіту дітей відповідальні виключно батьки. А якщо в дитини є певна проблема взаємодії з учителем — ось це ми точно можемо їй допомогти подолати.
🕷️ Страх
«Чи зможу я захистити свою дитину?»
Напевно, ви бачили чи уявляєте батьків, які приходять до школи, заряджені на агресію. Саме їх (переважно мам) найчастіше ми можемо побачити в батьківських комітетах. Якщо їхню енергію акуратно переспрямувати — такі батьки стають чи не найкращими помічниками вчителів. А тепер поставте собі запитання: «Чому людина настільки негативно налаштована?» Відповідь проста: вона боїться, що саме її дитина буде першою, кого виживатимуть з колективу, а захисту не буде.
Антидот
Уміння та практичні навички вчителя працювати з дітьми з особливими потребами, ПТСР І РДУГ. Ці стани — це не «невихованість», так працює мозок людини, і саме в цьому проблема. А якщо спостерігаєте прогрес — не бійтеся казати батькам: «Я бачу зміни у вашій дитині».
🕷️ Страх
«Вчителька не побачить здібностей дитини»
«Вдома дитина все робить правильно, майже ідеально. А в школі їй просто трохи бракує часу на контрольну, а ви не помічаєте…», — стандартна фраза, яку батьки несуть учителям. Дійсно, у стресовій ситуації дитина поводиться інакше, ніж у безпеці, вдома. Із цим важливо працювати.
Антидот
Дуже добре працює анкетування. Можна дізнатися, чим дитина займається і цікавиться. Було б непогано, якби ці анкети заповнювали самі діти.
А ще діти дуже цінують, коли дорослі з ними на одній хвилі, говорять ті самі модні слова, що й вони.
🕷️ Страх
Просити у дитини вибачення
Тримайте цю думку в голові: ображається дитина на дорослого. І тепер питання до вас: «Хто із нас цей дорослий?»
Антидот
Перший крок завжди має робити доросла людина. Навіть коли дитина не права — саме дорослий починає розмову й робить перший крок до порозуміння.
